Дата проведення: 02.11.2018 року
Місце проведення: м. Київ, вул. Тимошенка 13 б,
приміщення Київського університету імені Бориса Грінченка,
ауд.615, Центр юридичної деонтології
02 листопада 2018 року в Центрі юридичної деонтології відбувся майстер-клас, для студентів правників спеціальності «Право», на тему:«Судова реформа: виклики та реальність» за участю Тетяни Богданевич – провідного наукового співробітника текстологічного центру Національної школи суддів України, Тараса Дідича – професора, кафедри теорії права та держави Київського національного університету імені Тараса Шевченка, доктора юридичних наук, Богдана Кушніра – директора Другого Київського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги, адвокатів –Анатолія Мацко та Наталії Сергієнко, колективу ЮК «Астрея» та представників Ради студентського самоврядування Факультету права та міжнародних відносин Київського університету імені Бориса Грінченка –Ангеліни Івашкевич та Сергія Гаргуна.
Тетяни Богданевич , ознайомила усіх присутніх із завданнями, структурою та основними напрямами діяльності Національної школи суддів України, звернула увагу на тому, що Школу суддів було створено у грудні 2010 року при Вищій кваліфікаційній комісії суддів України для підготовки кандидатів на посаду судді, періодичного навчання суддів з метою підвищення рівня їхньої кваліфікації; вивчення міжнародного досвіду організації та діяльності судів; науково-методичного забезпечення діяльності судів, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (ВККСУ) та Вищої ради правосуддя. Зокрема наголосила на тому, що, наразі, триває створення двох спеціалізованих судів – Вищого антикорупційного суду та Вищого суду з питань інтелектуальної власності, діяльність яких передбачена Законом України «Про судоустрій та статус суддів» від 2016 року. Якщо за створення Антикорупційного суду поки ще точаться політичні баталії, то Вищий суд з питань інтелектуальної власності (IP-суд) може запрацювати наступного року. Він стане першим спеціалізованим судом в країні. Наразі Вища кваліфікаційна комісія суддів України готова почати другий етап конкурсного відбору кандидатів на посаду суддів в український IP-суд. На 30 конкурсних місць подали документи 234 кандидати, з них комісія допустила до конкурсу 219. Найбільше кандидатів віком від 30 до 40 років, майже половина з них жінки. До ВККСУ на посади суддів Вищого антикорупційного суду подали документи 343 кандидати – переважно чоловіки, кандидати і доктори юридичних наук. Кількість суддів у Вищому антикорупційному суді складає 39 штатних одиниць.
Тарас Дідич – наголосив на тому, що Судова реформа розпочата, ще у 2016 році із прийняттям нового Закону України «Про судоустрій і статус суддів» запровадила наступні новели, зокрема відбувся перехід від чотирьохступеневої до трьохтупеневої системи судів – місцеві (окружні) суди, апеляційні суди та Верховний Суд; створено новий Верховний Суд шляхом ліквідації Верховного Суду України, який розпочав свою роботу 15 грудня 2017 року, у 100-річчя заснування Генерального суду УНР і розглядає справи як суд касаційної інстанції, а у випадках передбачених процесуальним законодавством – як суд першої та апеляційної інстанції. Станом на листопад 2017 року Президент України за поданням Вищої Ради правосуддя призначив 111 суддів Верховного Суду. Вища рада правосуддя вирішила погодити кількість суддів Верховного суду – 196 штатних одиниць, з яких: у Касаційному адміністративному суді – 56, у Касаційному господарському суді – 45, у Касаційному кримінальному суді – 42, у Касаційному цивільному суді – 53». Відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» їхня кількість не повинна перевищувати 200 суддів. З початком роботи нового Верховного Суду припинена діяльність вищих спеціалізованих судів, що діяли у складі Верховного Суду України; запроваджені нові механізми для стимулювання забезпечення доброчесної поведінки суддів із залученням громадськості. Зокрема, з метою сприяння Вищій кваліфікаційній комісії суддів України у встановлені відповідності судді (кандидата на посаду судді) критеріям професійної етики та доброчесності створена та діє Громадська рада доброчесності, що складається з 20 членів.
Богдан Кушнір , повідомив, що у грудні 2017 року Наказом Мін’юсту затверджені нові стандарти, якими мають керуватися адвокати при наданні безоплатної вторинної правової допомоги суб’єктам права на таку допомогу у цивільному та адміністративному процесах, а також представництві інтересів потерпілих і свідків, які мають право на БВПД, у кримінальному процесі. Зокрема, одним із обов’язків адвоката у цивільному/адміністративному провадженні визначено ведення адвокатського досьє згідно з наведеним орієнтовним переліком. Така вимога сприяє систематизації усіх обставин, що мають значення для справи, та за необхідності може стати підставою для оцінювання якості наданої правової допомоги за умови згоди клієнта. Стандарти містять обмеження щодо кількості справ, в яких одночасно адвокат може надавати безоплатну вторинну правову допомогу. Якщо на виконанні у адвоката одночасно перебуває 30 доручень, надання БВПД за якими не завершено, прийняття ним нових доручень не допускається. Однією із новел Стандартів є підготовка адвокатом письмового правового висновку у справах, в яких, на його думку, відсутні фактичні та правові підстави для виконання доручення. Додатками до Стандартів включено протокол узгодження правових питань щодо представництва за дорученням центру з надання БВПД, акт приймання-передавання документів (копій документів)/речей (речових доказів), орієнтовний перелік матеріалів адвокатського досьє у цивільному/адміністративному провадженні. Дотримання Стандартів є обов’язковим для адвокатів при наданні БВПД і є підставою для об’єктивного оцінювання своєчасності, повноти та якості надання в необхідному обсязі безоплатної вторинної правової допомоги у цивільному, адміністративному процесах та представництва у кримінальному процесі.
Андрій Чернега , звернув увагу присутніх на заході на тому, що наразі всі справи, які стосуються інтелектуальної власності, патентів та авторських чи суміжних прав розглядають в Україні суди загальної юрисдикції, господарські чи адміністративні суди. Точної статистики, скільки таких справ слухається на рік, немає. В 2016 році українськими судами було відкрито провадження у 175 справах пов'язаних із захистом прав на об'єкти інтелектуальної власності, виконано 75 судових рішень, до державних реєстрів внесено відомості про визнання недійсними за рішеннями судів 41 охоронного документа. І це лише справи, де стороною виступало держпідприємство «Укрпатент» чи державна служба інтелектуальної власності. Але, якщо така незначна кількість справ щодо інтелектуальної власності слухається українськими судами, чому раптом Україна вирішила створити першим окремим спеціалізованим судом саме Вищи суд з питань інтелектуальної власності? Донедавна в світі функціонувало приблизно 90 таких спеціалізованих судів. Така тенденція пов’язана, в першу чергу, із розвитком суспільних відносин в цій сфері, а також входженням країн, у яких наявні такі суди, до Світової організації торгівлі. І хоча вступ до СОТ та приєднання до TRIPS (угода, яка встановлює мінімальні стандарти для захисту основних об’єктів інтелектуальної власності) не зобов’язують країни створювати відповідні спеціалізовані суди, багато держав за своєю власною ініціативою приймають такі рішення. Наприклад, в Німеччині діє Федеральний патентний суд, в Японії – Вищий суд з інтелектуальної власності. На наше глибоке переконання, Вищий суд з питань інтелектуальної власності потрібен в першу чергу суспільству, а не державі. Створення нового ІР-суду потрібно розглядати з точки зору людини, тобто домінантним критерієм повинна бути користь, яку отримає суспільство від його роботи. А професійний кадровий склад, єдність у підходах, дозволять з часом відточити законодавство, так щоб звертаючись до суду, кожен міг розраховувати на справедливе його рішення та надійний захист.
Анатолій Мацко та Наталія Сергієнко нагадали всім присутнім, що Судова реформа є частиною Конституційної реформа, яка стартувала ще у вересні 2016 року. За цей час введено адвокатську монополію у вищих судах, сформовано та введенно в дію нового Верховного Суду, створено Вищу раду правосуддя та Громадську раду доброчесності, прийнято нові Закони України «Конституційний Суд України», «Про судоустрій та статус суддів», «Про Вищу раду правосуддя», «Про Вищий антикорупційний суд», нові адміністративний, цивільний, господарський та кримінальний процесуальні кодекси України. Проте, ключове місце в судовій реформі займає реформування найвищого судового органу. Тепер змінена не тільки його назва, а й структура, повноваження, кількісний та якісний склад. На базі Верховного Суду України створений новий Верховний Суд, що діяє у складі Великої палати та 4-х касаційних судів. Попри спроби реформаторів судової реформи удосконалити «спростити» систему судоустрою, створення такого Верховного Суду значно її ускладнює. Закон України «Про судоустрій і статус суддів» позбавляє Верховний Суд конституційного статусу єдиного найвищого суду в системі судоустрою України, адже наділяє цим статусом ще й касаційні адміністративний, господарський, кримінальний і цивільний суди. Визначення такої структури суперечить п. 11 Перехідних положень Конституції України, який чітко розмежовує Верховний Суд та суди касаційної інстанції. Не можна залишити поза увагою і незвичні для української судової системи повноваження Верховного Суду самостійно переглядати прийняті ним же рішення. Такі повноваження визначені у ст. 45 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», згідно з якою Велика Палата Верховного Суду діятиме як суд апеляційної інстанції у справах, розглянутих Верховним Судом як судом першої інстанції. Такі зміни можуть призвести до значної завантаженості вищого судового органу та негативно позначитися на якості правосуддя.
