В рамках підвищення фахових компетентностей та інформаційної обізнаності студентства Факультету, зважаючина динамічний розвиток суспільства в руслі інновацій 11 жовтня 2018 року, студентка 6 курсу спеціальностей «Міжнародні відносини, суспільні комунікації та регіональні студії» та «Журналістика (Медіа–комунікації)», організатор Всеукраїнського студентського форуму «Digital Ukraine: нові виклики та інноваційні можливості» Гондюл Олександра взяла інтерв’ю у автора першого українського бізнес–детективу«Кінцевий бенефіціар», розробника настільної гри «Кінцевий бенефіціар» Романа Кузюка.
Роман Кузюк має багатий досвід в сфері юриспруденції (з відзнакою закінчив Юридичну академію імені Ярослава Мудрого), операційного менеджменту, управління проектами та корпоративного управління., а також: є розробником дорожньої карти і учасником безпрецедентного злиття банків «ПУМБ» і «Донгорбанк» в 2010-2011 рр .; в 2012-му увійшов до числа кращих корпоративних секретарів країни; у непростий для фінансової системи час в 2013-2014 рр. керував найбільшим відділенням муніципального банку столиці «Хрещатик»; у 2015-му керував службою секретаріату правління державного «Ощадбанку»; з початку 2016- го і на момент видання книги забезпечує стратегічне управління групою компаній найбільшого оператора експрес-доставки «Нова Пошта» на посаді директора департаменту корпоративного управління.
Нижче Ви можете ознайомитись з текстом інтерв’ю.
Романе, наскільки важливим є впровадження цифрових технологій в різних сферах, в цілому? А в Україні?
Сьогодні від цифрових технологій нікуди не подітися . Це частина нашого сьогодення і майбуття. Колись всі думали, що винайти колесо, то вінець прогресу. Тому на сьогодні, цифрові технології – черговий рушій прогресу. Погоджуюсь з думкою одного мислителя, який зазначав, що до кінця 21 століття кожна друга компанія буде пов’язана з розробкою софта. Навіть зараз, зовсім нещодавно мною була створена власна настільну гру «Кінцевий бенефіціар», не пройшло і місяця, як подзвонив незнайомий чоловік, який дізнався про гру і запропонував вже перевести її в онлайн–версію. Здається, все говорить саме за себе. І вже на сьогодні існує прототип онлайн–версії, і дуже скоро відбудеться її тестування. Ще один приклад з власного досвіду. У вересні була опублікована моя друга книга, і люди вже запитують, коли буде доступним електронний варіант та аудіо–формат. І навіть просять, щоб це був голос автора, бажано. Ви знаєте, одного разу слухав аудіо–книгу, де її зачитував сам автор – це книга «Камасутра для оратора» Радислава Гандапаса і от його голос робить ВСЕ в цій книзі, і якби її читав хтось інший, це точно був би не такий ефект.
Щодо України, то так, цифрові технології є актуальними, але, мабуть, ще не настільки усвідомлено актуальними для населення, ніж, наприклад, для громадян країн Європи чи Північної Америки. Але знову ж таки, Америка теж буває різна. Чим ближче до Силіконової долини, тим продвинутіше, а де, наприклад, Техас, там набагато менше проникнення технологій. Тому Україна – це такий собі «світовий Техас», в якій цифрові технології є актуальними, але поки відстають у впровадженні.
Що для Вас означає термін «інновації»?
Я вже дуже заангажований класною фразою Стіва Джобса. Він одного разу дав визначення «інноваціям» – це «to connect unconnected», тобто з’єднувати нез’єднуване. Але звичайно, поняття широке і дуже потребує трактування, в першу чергу, з точки зору того, що більшість людей вважає, що інновації стосуються вищої математики чи ракетобудування. Тим не менш, інновація – це робити щось по–новому, але не обов’язкового абсолютно нове. Наприклад, поділюсь з Вами свіжою ідеєю. Книга «Кінцевий бенефіціар» написана в художній формі, але є методологією з 8 конкретних частин, починаючи з корпоративного управління, операційного менеджменту, стратегії і, закінчуючи поняттям «transparency» для корпорацій. В мене виникла ідея, яка по своєїй суті є інноваційною. В мене є бажання цю книгу розділити на 8 частин, а саме видати 8 брошурок, кожна з яких матиме свою окрему назву, але у неї буде своя наскрізна історія, що прописана в книзі, але з певними своїми елементами, і кожен цільовий читач вже буде бачити перед собою не книгу з півтисячі сторінок і думати «а я її осилю взагалі чи ні», а буде бачити 8 брошурок, де буде чітко означена «стратегія», чи «управління персоналом», чи «інновації», і кожен для себе візьме те, що його цікавить, а якщо контент його зачепить, він прочитає всю книгу. Це і є інновація в галузі книгодрукування, видання і позиціонування книги «Кінцевий бенефіціар».
Саме таким є моє розуміння інновацій. Спершу люди можуть не уявляти, як одне можна поєднати з іншим, але тут вмикається креативність, і навіть звичайний стілець можна обіграти цікавіше, ніж інші, або ніж ти сам робив до цього.
Чи стосуються інновації лише цифрових технологій чи це прогресивні зміни апріорі?
В цілому, відповідь вже надав у попередньому питанні. Головне, що варто усвідомлювати, – цифрові технології – не самоціль, а засіб створення чогось нового, вдосконалення чогось.
В Вашій книзі «Кінцевий бенефіціар» зазначено, що «Великі компанії – це таємна змова з метою змінити світ на краще». Як досягненню цій цілі сприяють цифрові технології, на Вашу думку?
Ви знаєте, це пов’язано навіть з іншою проблематикою, яка піднімається в моїй книзі – питанням культу. Справжня компанія, яка дихає чимось справжнім і невідворотним, в своїй основі має великий енергетичний згусток саме культу її засновника. Наприклад, Microsoft, Apple, де помітний сутнісний стержень їх засновників. І насправді, всі люди, які створювали такі потужні компанії, або ті, в яких менеджери поділяли погляди власників і стратегічний вектор компаній, вони всі задавалися досить глобальною ціллю – суттєво вплинути на світ, створити щось якісно нове, і якось по–новому змінити життя людей. І Ви знаєте, на сьогодні я дійшов висновку, що мені не хочеться жити, щоб заробляти гроші, мати багато дітей і бути виключно собі щасливим на острівку щастя, де навкруги сміття, непотріб та нехтування цінностями. В мене бажання зробити щось справді хороше, і щоб навколо було теж «тепло і сонячно». От тоді можна відчувати себе цілком щасливий, бо не лише реалізовуєш свої особисті потреби на відстані витягнутої руки, а і працюєш над тим, аби було чудово для всіх людей навкруги і всі навколо посміхалися.
Тому «таємна змова» – сила тих небагатьох людей і компаній, які можуть собі дозволити думати глобально. І звичайно, на сьогодні цифрові технології дуже в цьому допомагають. Вони допомагають масштабуватися, прискорюватися, просуватися і проникати у всі верстви населення, місця як географічні, так і віртуальні, і в нашу свідомість через велику кількість джерел.
У Вашій книзі є дуже цікавий термін «To have guts» – мати сміливість щось зробити. Скажіть, будь ласка, яка кореляція, на Вашу думку, існує між сміливими людьми і впровадженням інновацій? Чи це під силу будь–кому?
На жаль, ні, не під силу будь–кому. Є навіть окрема стаття в журналі «Strategic business review», де розвинута моя думка про лідерство. І от там детально розкривається важливість і цінність лідерства. І наприкінці, в останньому розділі, подається критична оцінка лідерства. Як на мене, поняття «лідерство» є глобальним. З віками воно було рушієм прогресу людства, люди вважали, що добре, коли є лідер, який веде нас за собою. Проте сьогодні виникає інша ситуація, – одна з причин, чому більшість людей («сірі маси населення») не розвиваються, –тому що є лідери, які беруть на себе відповідальність, сміливість , вирішують багато питань, які стосуються сірих мас, і ці сірі маси думають, «а навіщо мені переживати і щось робити, якщо є лідер, який за мене все вирішить». Зверніть увагу, що в 21 столітті є все більше інструментарію, щоб розвивати свій внутрішній потенціал і лідерство. Але ми по інерції досі слідуємо за тими догмами, що має бути хтось «вищий», який все зробить.
Лідерські якості потрібно прищеплювати з дитинства, сприяти відкриттю потенціалу дитини, що я і намагаюсь робити у вихованні свого сина. Тому відповідаючи на ваше питання, – дійсно, сміливих людей мало, але це люди, які усвідомили, що готові бути лідером, що не будуть завжди слідувати точці зору інших, прогинатись під іншим навалом соціального сміття. Лідерство – загальнолюдське, планетарне явище, яке вкорінилося у кожну культуру, від шаманів і вождів до нинішніх президентів. Проблемою є те, що нині лідери не зацікавлені, щоб сірі маси вибирались зі своїх сірих мас. Ось тому сміливих людей і мало. А уявіть собі, якби кожен другий «has guts», кожен другий міг сказати, придумати, реалізувати свою ідею, то де би ми зараз жили?!
Як Ви вважаєте, чи мають бути «інновації» частиною цінностей сучасних компаній, університетів, державних установ?
В одному з розділів книги «Кінцевий бенефіціар» був опис вправи, яку робили топ–менеджери. Вправа стосувалась питання цінностей. Так от менеджери їх фільтрували. Насправді, цінності – глибинні орієнтири, яких має бути небагато, і які мають тривалий час бути незмінними, а інновації варто розглядати як інструмент. Інновація – це вміння експериментувати, вміння поглянути ширше на себе і своїх конкурентів, і більш того, знайти конкурентів у тих сферах, де поки що для вас їх не видно.
Нещодавно на презентації своєї книги ми з колегами, молодими бізнесменами, говорили щодо конкуренції. На сьогодні, є дуже велика кількість людей, які люблять пити каву, і, наприклад, ті ж люди обожнюють перебувати в соціальних мережах. А сучасний світ показує нам картину, що люди, прокидаючись зранку, спершу вже не каву ідуть пити, а заходять в інтернет. От і порівняйте, є кава – тонізуючий напій, і є Фейсбук – соціальна мережа. Несумісні, в принципі, речі, але вони вже між собою конкурують за увагу людини зранку. Тому уявіть собі, в яких неймовірних місцях може з’явитись для вас конкуренція. І щоб бути конкурентоздатним, треба бути інноваційним, постійно оновлюватись, адаптуватись до зовнішніх умов. Тому інновація – то механізм. Шукайте цінності не в інноваціях, вони мають бути лише інструментом.
Наскільки важливою для молодої людини нашого часу є цифрова грамотність? Якими цифровими навичками має володіти сучасна молодь?
У свій час мені пощастило працювати з досить мудрою людиною, зі співзасновником Нової Пошти. І він одного разу сказав, що найближчим часом (10–20 років), найзатребуванішою професією буде професія інженера, навіть не ІТ фахівця, а саме інженера, що у своїй роботі зуміє вдало застосовувати цифрові технології. Адже інженер – це, в загальному, той, хто створює щось нове, адже є і генна інженерія, і інженери мости будують. Тобто, таке широке поняття як інженери описує тих, хто створює. І за допомогою технологій зокрема. Тому кожному з нас потрібно бути інженером, а в якій сфері вже залежить від кожного індивідуально. Тому моя відповідь, – володіти цифровими навичками – це на 100 % важливо на сьогодні.
Як Ви вважаєте, чи прийде на зміну рівню IQ та EQ важливість визначення рівня Цифрового інтелекту (DQ)? Що, на Вашу думку, означає цифровий інтелект?
Знаєте, цікаве поняття. Так, мушу визнати, що цифровий інтелект має місце бути і, можливо, він через певний час зможе перевершити за важливістю IQ та EQ, але вбачаю у цьому деяку небезпеку чисто людського такої сутності. Адже цифровий інтелект – такий ніби штучний і далекий від нашої людської сутності інтелект, тобто більше «холодний інтелект». Ми і так уже в 21 столітті настільки один від одного дистанціювались, що просто страшно стає, коли сидиш в кафе, де зібрались друзі поспілкуватись, а всі сидять в телефонах.
І от нещодавно у проекті «Танці з зірками» спортсмен Денис Берінчик у своєму виступі підняв дуже важливу соціальну тему про те, наскільки важливо приділяти час один одному, спілкуватись, а не жити лише у вимірі «онлайн». Дмитро Монатік (один з журі проекту) подякував Денису, бо той звернув увагу на дану тему, адже ми все глибше і глибше пірнаємо в соціальні мережі, але забуваємо про саме головне – сімейні цінності. Тому тут важливо вчасно отямитись і зрозуміти, що технології –лише інструмент, який ми маємо використовувати для ефективності або пришвидшення своєї діяльності.
Тому так, за цифровим інтелектом майбутнє, але треба до цього дуже обережно ставитись.
Чи не вважаєте Ви, що до трикутнику взаємодії західного типу «бізнес–університет–уряд» мають додатись цифрові технології як важливий інструмент покращення такої взаємодії? Наскільки це може бути впроваджене в Україні?
Даний трикутник хоч і органічно звучить, але для мене – це антагоністи, принаймні бізнес і уряд. В них радикально різні цілі, і, на жаль, часто у бізнесу вони більш благородні, по своїй суті. Проте декларативно саме в уряду завжди «добрі наміри», але ми знаємо, якими механізмами вони нівелюються. Чесно кажучи, і бізнес, і держави, і сфера освіти найближчий час зазнають великої трансформації, і звісно в такій трансформації будуть брати участь цифрові технології, але вони, як на мене, ще більше розірвуть ті три структури між собою.
Глобальна тенденція стосується того, що не буде таких собі «закритих резервацій» типу університету, де людина знаходиться 5 років, намагаючись сформувати себе як особистість з точки зору своєї професії. Зараз треба бути в тонусі весь час, адже «п’ятирічка» з 18 до 22 років не дасть тобі гарантії, що коли тобі буде 30, все не зміниться кардинально, або що твої знання не застаріють, і ти сам не залишися на узбіччі зі своїми знаннями восьмирічної давності. Тому освіта буде повністю трансформована в освіту постійного типу, тобто в концепцію «освіти протягом всього життя», зокрема і завдяки цифровим технологіям.
А як цифрові технології можуть впливати на бренд компанії, університету, держави? Чи є важливими в цьому процесі обговорення молодими людьми проблем та перспектив цифрових технологій (спільні форуми, конференції)?
Так, цифрові технології впливають на бренд. Знову ж таки треба розуміти, що бренд – це душа компанії, а не тільки її банер чи логотип. То є вся сукупність систем, що служать для клієнта і, звичайно, існуюча електронна комерція, соціальні мережі, вільне переміщення інформації у просторі функціонують саме завдяки цифровим технологіям. Тому вони допомагають розвиватись і брендам.
Щодо обговорення, то, можливо, для студентів – це доречно, цікаво і корисно. А для мене, з кожним разом такі події втрачають цінність. Адже сила – в дії, у просуванні ідеї, а конференції – то насичення контентом і інформацією, яку потім потрібно ще два дні переосмислювати, перечитувати, переглядати відео, аби звідти структуровано вибрати собі, які аспекти можна застосувати – це ще день, а потім на основі проаналізованого скоригувати свою роботу – це ще тиждень. І тільки тоді вже взяти за основу якісь речі і рухатись далі. Це займає надто багато часу.
Тому для мене, ефективними є інтенсивні тренінги, особливо з обов’язковими задачами і їх виконанням, тоді це дає результат.
Студенти –все–таки діти, концентрація уваги у них менша. Тому, якщо і проводити заходи на кшталт форумів чи конференцій, то там обов’язково має бути достатньо інтерактиву, практичних завдань. Я вірю у тематичні концентровані групи людей, які працюють в робочій групі над конкретною проблематикою і можуть щось інноваційне з неї створити.
Насправді, нам варто замислитись про дещо інше. Це чудово, що ми вдосконалюємо все навкруги себе. Але ми часто забуваємо, що вдосконалювати, в першу чергу, варто себе. В сучасному світі все стає швидше – телефони, пральні машини, швидкість передачі даних. А ми, люди, як були недосконалими машинами переносу своїх сердець і мозку в просторі, такими і залишились. Тому мене не радує вихід нового айфону чи літаючі машини, якщо я сам не вдосконалююсь, не стаю здоровішим, чи мій зір не стає, як у орла або швидкість мислення не покращується. То що мені з того, що через 5 років в мене буде краща машина чи телефон, якщо сам деградую?! Так чому ми не створюємо таку технологію, яка людині допоможе, яка нас зробить кращими?! І я не знаю, чому люди не ставлять собі це питання.
Кожного року Оксфордський словник обирає одне слово року. У Вашій другій книзі «Спортивний бізнесмен» Ви вживаєте термін «фітнес–аудит», що означає процес поточного контролю , тобто в даному випадку термін «fit» – це «бути в формі», тобто бути готовим до всіх зовнішніх умов і потенційно готовим до нових викликів. Скажіть, будь ласка, чи не вважаєте Ви, що саме цей термін міг би потенційно бути словом року, щоб мотивувати/надихнути суспільство, а особливо молодь до постійного саморозвитку, до створення змін навколо себе, до розуміння важливості несення відповідальності за свої дії?
Супер, я тільки за. Скажіть, що треба зробити, куди піти, що написати. (сміється)
Ви знаєте, ще одним терміном, створеним мною, на який була акцентована увагу ще під час презентації першої книги – термін «мисленнєвий здобуток» – те, що ти здобув, завдяки ключовому фрагменту інформацію, вичитаному в книзі, почутому від співрозмовника чи побаченому в фільмі. Тобто, твоя концепція, яка в тебе витала в думках, яку ти хотів «заокруглити», збирав по крупицям досвід, теорію, практику, і ось, нарешті, все зійшлось. Це і є «мисленнєвий здобуток».
А от «фітнес–аудит» –плід вже другої книги. І я тільки з радістю, давайте пробувати дане поняття розвивати і нести в маси. Щиро дякую Вам за це питання і пропозицію. Будемо впроваджувати!
Що Ви можете порадити почитати сучасному студенту, щоб не загубитись у мінливому світі інновацій, цифрових технологій та постійних змін?
В 2015 році у журналі Forbes мою увагу привернуло рев’ю на книгу «Від нуля до одиниці» Пітера Тіля, яку після цього замовив в оригіналі. І от на сьогодні, прочитавши її вже тричі в оригіналі, раджу студентам також це зробити, якщо є бажання більше дізнатись про інновації і цифрові технології. Ви там не знайдете якихось глибинних тез з точки зору, як технічно розвивався Pay Pal, адже автор є одним з засновників цієї системи, але він настільки, з одного боку, подає загальні, а з другого боку, глибокі філософські погляди на дуже велику кількість важливих речей. Від нуля до одиниці –стрижнева думка цієї книги про те що, нуль – це все те, що ми копіюємо, а одиниця – те, що ми самостійно створюємо. Розвиток на рівні нуля зветься глобалізацією. А інновації і технології – одиниця, адже ти створюєш щось якісно нове.
Я відчував неймовірну гордість, коли читав цю книгу, адже будучи студентом, ще до прочитання, мною була винайдена фраза – «Спочатку стань одиницею, а потім додавай скільки забажаєш нулів». Нині, для мене – це вже кредо. Насправді, багато людей думають про ці нулі виключно у фінансовому сенсі, тобто як швидко збільшити їх кількість на своєму рахунку. Але це неможливо, хіба якщо ти виграв лотерею, і в тебе з’являються одразу 6 нулів. Проте ти їх спустиш за місяць. Чому? Бо ти не став одиницею, не навчився володіти такими коштами, такою енергетикою. Коли ти станеш одиницею, нулі потихеньку почнуть приростати. По суті, реалізовуючи це кредо, я починав з нуля. Але зараз я є одиницею, і якщо хочу далі розвиватись, то в майбутньому додам стільки нулів, скільки забажаю, але для мене не буде мати значення кількість, для мене ґрунтовно матиме значення, наскільки я є як одиниця. Саме це і є «Zero to One». Читайте і засвоюйте це кредо!
