Подорож до Вишгорода: знайомство з особливостями організації місцевого самоврядування у заміській резиденції київських князів

 

В рамках роботи Центру юридичної деонтології та засвоєння студентами правниками курсів з теорії держави та права, історії держави та права України, історії політичних і правових учень, студенти спеціальностей «Правознавство» та «Міжнародні відносини» першого курсу разом із своїми кураторами відвідали історичне місто Вишгород – резиденцію київських князів, місто де поховані наймудріша жінка свого часу – княгиня Ольга та брати Ярослава Мудрого Борис і Гліб.

Знайомство із містом почалося з відвідання Вишгородської районної державної адміністрації, вже у холі нас зустріли депутати Вишгородської міської ради Київської області та провели нас до власного кабінету голови. Зустріч розпочалася із вручення, Олексію Момоту – голові Вишгородської міської ради та його помічнику – Віталію Сардаку, депутату Вишгородської міської ради Київської області, подяк за підписом Ігоря Грицяка – декана та печаткою Факультету права та міжнародних відносин Київського університету імені Бориса Грінченка. Андрій Чернега та Ірина Панова – викладачі кафедри публічного та приватного права, від імені керівництва Факультету Університету грінченка, подякували за плідну співпрацю з Факультетом права та міжнародних відносин і домовилися про підписання угоди про співпрацю та можливість проходження студентами-правниками практики на базі Вишгородської міської ради. Олексій Момот, звертаючись до студентів повідомив, що децентралізація, що наразі набирає обертів в Україні, у місті Вишгороді просувається досить повільно, це стосується, у першу чергу, районних центрів (сіл, селищ), голови яких навідріз відмовляються об’єднуватися у територіальні громади. Причиною цього є повне нерозуміння переваг ОТГ і їх ключової ролі і місця у покращенні рівня життя кожної людини, яка живе у місті чи сільській місцевості. Сьогодні децентралізація кардинально змінює обличчя, міст, сіл та селищ України, кардинально змінює життя людей, оскільки передбачає передачу повноважень і ресурсів разом з відповідальністю за життя громад самим громадам, скорочення відстані між громадянином і владою. Децентралізація – це потужна мотивація самим заробляти на себе», коли місцевій владі передаються усі акцизи, розширення податкового поля та можливість накопичувати надходження від різних джерел податків.Так яскравим прикладом є зростання місцевого бюджету Броварів з 360 млн до 1 млрд 328 млн грн.

Надходження до бюджетів ОТГ Київської області у 2018 році в середньому збільшилися на 24 %. «Ці цифри означають, зокрема, будівництво 17 сучасних амбулаторій у 11 районах Київської області та ОТГ. У минулому році був відкритий фельдшерсько-акушерський пункт зі службовим житлом в селі Боденьки Вишгородського району. Це був перший в Україні енергоефективний фельдшерський пункт, який вдалося звести  менше ніж за рік». Чисті і прибрані тротуари, рівні без вибоїн дороги, нове освітлення на вулицях, спортивні майданчики та парки – все це вже наслідки децентралізації у місті Вишгороді. Олексій Момот звернув увагу на тому, що Вишгород – насамперед, історичний феномен нашого часу і при правильному вкладенні коштів у його відбудову і розвиток, він стане своєрідною Меккою для українців та відкриє безцінні історичні скарби для гостей нашої країни, іншими словами – розвиток туризму у місті має відкрити нові можливості для його мешканців. Нагадає українцям та всім, хто завітає до Вишгорода, що він розташований за 10 км вище Києва і гирла Десни на високих пагорбах правого берега Дніпра як північний форпост Києва. Площа міста перед татарською навалою становила не менше 80 га. Вишгород був найближчою до столиці резиденцією великих київських князів. Чимало славетних імен і подій пов’язано з його назвою. Тут перебували князі Дір і Аскольд, звідси вирушали в похід на Константинополь дружини князів Олега та Ігоря, непереможного Святослава. І по-сьогодні придніпровські пагорби із залишками укріплень, відомі як «Ольжин град», бережуть нетлінну пам’ять про наймудрішу жінку свого часу, видатного державного діяча Русі рівноапостольну княгиню Ольгу. Вишгород був одержаний княгинею у відповідності до місця її князівської родини – це було право на визначену частку в прибутках з підвладної київському князю землі. Пам’ятає древній град і рівноапостольного князя Володимира Хрестителя. Велику частку свого життя Вишгороду присвятив Ярослав Мудрий. Саме тут, на благословенних придніпровських пагорбах, великий князь працював над першою Конституцією Русі – України «Руською правдою», запрошував книжних знавців, перекладачів різних творів духовного змісту. Тож не дивно, що історики висувають небезпідставну версію щодо захованої в межах Вишгорода його легендарної бібліотеки. Достеменно і те, що вишгородська земля плекала його славетних доньок – Єлизавету, майбутню королеву Норвегії, а пізніше – Данії, та Анну – королеву Франції. У цьому місті тривалий час проживав видатний державний діяч – князь Володимир Мономах. Тут з під його пера з’явився славнозвісний літературний твір «Повчання дітям». Варто згадати і його доньку – княжну Євфимію, яка стала королевою Угорщини, але до кінця своїх днів з любов’ю згадувала благодатний образ міста свого дитинства. Чи не від неї в Угорщині з’явилося місто Вишеград ? Понад 300 років княже місто Вишгород, як військово-політичний, ремісничий і церковний центр, відігравав важливу роль у житті Київської Русі. Завдяки святим мощам страстотерпців Бориса і Гліба у Вишгороді збиралися князі землі Руської, де укладали угоди, замирялися, відзначали видатні події, церковні свята. Саме у Вишгороді у Борисоглібськом храмі знаходилася ікона Пресвятої Богородиці. Ця найголовніша святиня Русі була таємно вивезена Андрієм Боголюбським і тепер, як Володимирська Богоматір, знаходиться у Москві. У Вишгороді знаходилася ще одна православна святиня – Чудотворна Братська ікона Божої Матері, яку татари намагалися використати для переправи через Дніпро, але буря потопила ординців. Врятувався лише один татарин завдяки іконі, яку і принесло до Києво-Братського монастиря. Після навали полчищ хана Батия Вишгород надовго зникає з історичної мапи України-Русі як місто, перетворившись у звичайне поліське село. За литовських часів Вишгород – невелике містечко. Проте знову зруйноване татарами у 1482 р., і у документах XV-XVI ст. згадується як проста «прикоморня», а в ревізії Київського замку 1543 р. як «земля пуста, людьми не оселена». У XVII ст. вишгородські землі надаються як вислуга різним людям. В люстраціях (описах) 1616 та 1622 рр. він згадується як містечко укріплене замком з населенням у 100 дворів з відновленою дерев’яною церквою Бориса і Гліба. У XVIII ст. Вишгород – звичайне київське село, де мешкало в 47 хатах 228 осіб селян (1787 р.). Через півстоліття тут було півсотні дворів та 700 осіб. В середині ХІХ ст. протоієрей М. Сікачинський за проектом відомого архітектора Костянтина Тона побудував на фундаментах давнього Борисоглібського собору цегляну церкву з дзвіницею та церковно-приходську школу. 1968 році Вишгород отримав статус міста, 1976 році Вишгород було включено до Переліку древніх малих і середніх міст, що мають пам’ятки історії, археології й архітектури, протягом 1994-2001 рр. у Вишгороді засновано Вишгородський історико-культурний заповідник, а саме місто включено до Списку історичних населених місць України.