04 квітня 2026 року
хаб Європейського університету, м. Київ
Колектив ЮК «Астрея» та студенти правники Факультету права та міжнародних відносин Університету Грінченка взяли участь у Всеукраїнській правничій школі Family Law & Mediation, організованій Радою молодих юристів України спільно з Національною асоціацією медіаторів України та Європейським університетом. Спікерами заходу виступили Олег ПРОСТИБОЖЕНКО – адвокат, Голова Комітету з цивільного права та процесу НААУ, Голова правління Центру сімейно-правових досліджень, кандидат юридичних наук; Тетяна КОНДРАТЕНКО – членкиня Центру сімейного права ВША НААУ, адвокатка АО «АФ «АКТІО»; Катерина ВЛАСЮК – адвокатка, керівниця АБ «Сімейний адвокат Катерина Власюк»; Олег ТЮРІН – IMI кваліфікований медіатор, член НАМУ; Світлана МИРОНЕНКО – медіатор, адвокатеса, патентний повірений. Партнерами заходу виступили «Юридична Газета», Юридичний вісник України, Інформаційно-аналітичне видання femida.ua, Інститут політико-правових та релігійних досліджень, Law & Events, Неформатне юридичне видання «Lойер», Ліга студентів АПУ, Асоціація юридичних клінік України, Всеукраїнське юридичне онлайн-медіа «Окрема Думка».
Захід розпочався з вітального слова Євгена КОТОРОБАЯ – голови Ради молодих юристів України, який подякував усім хто долучився до заходу і представив спікерів Школи. Наголосив на тому, що медіація є одним із найпопулярніших альтернативних способів врегулювання конфліктів у європейській та інших правових системах розвинених країн світу. Полягає у залученні посередника (медіатора) або третьої особи, які допомагають сторонам конфлікту дійти згоди, скомунікувати та проаналізувати ситуацію та самостійно обрати найоптимальніший варіант вирішення спору. У перекладі з латини це – посередництво. Фундамент медіації в національному законодавстві був закладений ще задовго до внесення суттєвих змін до процесуальних кодексів України у 2017 році, у вигляді мирової угоди. Відправною точкою втілення медіації в правову систему України став Указ Президента України «Про Концепцію удосконалення судівництва для утвердження справедливого суду в Україні відповідно до європейських стандартів», від 10 травня 2006 року № 361/2006, яким було запроваджено створення альтернативних, позасудових способів розв’язання спорів. У 2016 році почав діяти Державний стандарт надання соціальної послуги посередництва (медіації). 2019 році Міністром юстиції в Сінгапурі було підписано Конвенцію ООН щодо медіації. 22 квітня 2020 року Уряд схвалив проєкт Закону України «Про медіацію», а вже у листопаді наступного року його було схвалено. Тож на законодавчому рівні було визначено правові засади та порядок проведення медіації як позасудової процедури врегулювання конфлікту (спору), принципи медіації, статус медіатора, вимоги до його підготовки та інші питання, повʼязані з цією процедурою. Медіація, переважно, застосовуються у господарських, цивільних та сімейних відносинах. Звісно інститут медіації притаманний і кримінальному праву, але природньо, генетично, він сягає своїм корінням саме врегулювання цивільних та сімейних відносин. Сімейні спори, це одна з найпоширеніших категорій цивільних справ щодо: розлучення, поділу майна, визнання шлюбу, виховання та визнання місця проживання дитини, визнання батьківства, позбавлення батьківських прав тощо. Такі спори є не тільки складними, а й тривалими, які часто призводять до неможливості і небажання сторін досягти згоди; прогалини у цивільному та сімейному праві та їх колізії призводять до формування різної судової практики. Ось чому використання інституту медіації має стати ефективним, а головне зручним і зрозумілим способом вирішення сімейного конфлікту, можливо збереження сім’ї, налагодження дружніх стосунків між батьками і дітьми. Як відомо, міцна сімʼя – запорука міцної держави.
Олег ПРОСТИБОЖЕНКО, звертаючись до учасників заходу розповів про особливості поділу бізнесу між подружжям. Коли йдеться про корпоративні права, тобто про права, які виникають з акції, до прикладу, членства у ТОВ, слід мислити про такі права як про акцію. Бо такі права не можна продати, вони слідують за акцією. Ідеальний зразок в цьому сенсі – це акціонерне товариство. А те, що виникає з акції ? і є корпоративними правами – управління, викуп частки, майнові права тощо. Продати такі акції і залишитися членом товариства не вийде. Саме крізь призму акції й варто пояснювати судам природу таких прав, уважає спікер. При цьому організаційні форми можуть змінюватись, але суть залишається та сама. Акція має двоєдину природу. Права на акцію є правом власності, речовими правами. А права з акції — це корпоративні права, які не відчужуються самі по собі, а слідують за акцією. Тут застосовується аналогія з часткою в статутному капіталі (ст.190 Цивільного кодексу України). Перша частина цієї ж статті вказує на те, що майном як особливим об’єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов’язки. У постанові Пленуму ВСУ «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» від 21.12.2007 року № 11 ключовими аспектами є те, що вклад не підлягає поділу, власником майна є ТОВ. Однак якщо вклад зроблено за рахунок спільного майна подружжя, в інтересах сім’ї, той із подружжя, хто не є учасником товариства, має право на поділ одержаних доходів. У разі ж використання одним із подружжя спільних коштів усупереч ст.65 Сімейного кодексу, інший із подружжя має право на компенсацію вартості його частки. У постанові від 19.02.2014 у справі №6-5цс14 ВСУ дійшов висновку, що при передачі спільного сумісного майна до статутного фонду підприємства, учасником якого є один із подружжя, в іншого з подружжя право власності на майно (тобто речове право) трансформується в право вимоги (зобов’язальне право). Сутність такого права полягає у праві вимоги виплати половини вартості внесеного майна в разі поділу майна подружжя або право вимоги половини отриманого доходу від діяльності підприємства. Згодом такий підхід став найбільш усталеною
судовою практикою щодо поділу частки в статутному капіталі. Серед іншого, аналогічний висновок можна зустріти в постанові ВСУ від 3.06.2015 у справі №6-38цс15, постанові КЦС від 7.05.2019 у справі №490/1408/15-ц, постанові Великої палати ВС від 29.06.2021 у справі №916/2813/18.
Тетяна КОНДРАТЕНКО розповіла про особливості медіації у сімейних спорах, коли зачіпаються інтереси дітей, про емоції та тиск опонентів, і як з цим боротися. Сімейна медіація – це позасудова, добровільна, конфіденційна процедура для врегулювання або запобігання конфліктам (спорам) між членами однієї сім’ї, родини, які пов’язані кровними, шлюбними, дитячо-батьківськими стосунками, і всіма, хто перебуває, чи раніше перебував у родинних зв’язках. Медіація може бути проведена до звернення до суду, третейського суду або під час судового, третейського, арбітражного провадження, або під час виконання рішення суду, третейського суду, про що йдеться мова у ч. 2 ст. 3 Закону України «Про медіацію». Сімейна медіація працює із конфліктами, що виникають між: подружжям, колишнім подружжям, особами, які проживають разом без реєстрації шлюбу, батьками й дітьми, дідом, бабою, прабабою, прадідом та онуками, правнуками, братами та сестрами, усиновленими та усиновлювачами, іншими членами сім’ї та родичами. Медіація здійснюється з приводу: шлюбних відносин та розірвання шлюбу, припинення відносин між особами, які проживають однією сім’єю, визначення місця проживання дитини, участі батьків у вихованні та утриманні дитини, виїзду дитини за кордон, управління спільним майном, поділу спільного сумісного майна подружжя, стягнення аліментів, позбавлення батьківських прав, спадщини, взаємовідносин опіки та піклування, питань, пов’язаних з усиновленням/скасуванням усиновлення тощо. У багатьох країнах Європейського Союзу та державах Ради Європи сімейну медіацію запроваджено законодавчо або на підставі національних керівних принципів, і щодо окремих сімейних спорів може бути обов’язковою перед початком судового розгляду. Використання медіації із залученням дитини у сімейній медіації, в першу чергу захищає її інтереси, так Конвенцією про права дитини, прийнятою 44-ю сесією Генеральної асамблеї ООН 20 листопада 1989 року, проголошено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Батьки несуть основну відповідальність за виховання дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Статті 7 Сімейного кодексу України закріплено, що дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини. Закон України «Про охорону дитинства» визначає, що забезпечення найкращих інтересів дитини – дії та рішення, що спрямовані на задоволення індивідуальних потреб дитини відповідно до її віку, статі, стану здоров'я, особливостей розвитку, життєвого досвіду, родинної, культурної та етнічної належності та враховують думку дитини, якщо вона досягла такого віку і рівня розвитку, що може її висловити. Дітям необхідно надати можливість висловлювати свої думки, почуття та занепокоєння, а також пропонувати варіанти домовленостей, які безпосередньо їх стосуються,
без покладення на них обов’язку ухвалювати рішення. Сімейна медіація може бути корисною у складних випадках, коли дитина відмовляється від контакту та/або один із батьків звинувачує іншого у поведінці, спрямованій на відчуження дитини від другого з батьків. Діти можуть пояснити власні причини небажання підтримувати контакт, які батьки часто можуть подолати, коли розуміють їх. Медіація за участі дитини проводиться за згодою батьків (законних представників) або осіб, які їх замінюють; y батьки або особи, які їх замінюють, мають право брати участь в медіації разом з дитиною та надають згоду на укладення дитиною угоди за результатами медіації; y з урахуванням особливостей віку, рівня розвитку особистості дитини, за домовленістю сторін медіації, можуть бути залучені адвокат, психолог, педагог та інші особи; y із збереженням конфіденційної інформації, яка підлягає розголошенню лише за згоди дитини, якщо інше не встановлено законом; y може проводитись за участі декількох медіаторів, в т.ч. різної статі з метою забезпечення гендерного балансу. Щодо віку дитини, то з огляду на судову практику, у кожній конкретній ситуації опитування дитини здійснюється із врахуванням її віку та можливості висловити її думку. На практиці, не обов'язково дитині має виповнитися 10 років, щоб вона могла бути заслуханою у суді, думка дітей молодших за віком також всебічно з'ясовується та встановлюється судами за допомогою різних механізмів. Наприклад, у контексті віку дитини при її опитуванні ВС у постанові від 25 березня 2019 року у справі № 165/2240/16-ц (провадження № 61-29942св18) наголосив, що при вирішенні питань, які стосуються її життя, дитині, здатній сформулювати власні погляди, має бути забезпечено право вільно висловлювати ці погляди з усіх питань, що її стосуються, причому поглядам дитини надається належна увага згідно з її віком і зрілістю; у постанові ВС від 28 жовтня 2020 року у справі № 241/47/19 (провадження № 61-5726св20) наголошено, що з досягненням віку 10 років у дитини з'являється право не лише бути вислуханою і почутою, а й брати активну участь у вирішенні своєї долі, зокрема у визначенні місця проживання.
Не менш цікавими були виступи Катерини ВЛАСЮК, Олега ТЮРІНА та Світлани МИРОНЕНКО, які висвітлили питання: створення сильного особистого бренду у сімейній адвокатурі, питання як інструмент переговорів, «модель «Айсберг»: як ефективно розкривати справжні потреби та інтереси сторін». Гра-симуляція медіації (робота в командах) надала можливість зануритися в сам процес сімейної медіації, відчути себе в ролі медіатора. У перерві на каву-брейк учасники школи мали можливість у неформальній обстановці поспілкуватися із спікерами та обмінятися враженнями, думками і досвідом. Захід завершився урочистим врученням сертифікатів.
