20 квітня 2026 р.
приміщення Кловського палацу, м. Київ
Студенти спеціальностей Право та Міжнародне право Факультету права та міжнародних відносин Університету Грінченка завітали у гості до найвищої судової інстанції національної Феміди – Верховного Суду. Захід організований кафедрою публічного права та апаратом Верховного суду. Висловлюємо велику подяку Оксані ЧАПЛЮК – завідувачці кафедри публічного права та Юрію ХІМʼЯКУ – заступнику керівника апарату Верховного Суду, керівнику секретаріату Касаційного кримінального суду, Олександру МАРЧУКУ – Голові Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду та Ірині ІВАНЧЕНКО – головній спеціалістці Відділу внутрішніх комунікацій Управління комунікаційної діяльності Верховного Суду. Майбутні юристи отримали чудову можливість доторкнутися до історичного минулого Кловського палацу, витоків створення найвищої судової інстанції, подій, що відбуваються у приміщеннях Верховного Суду, зокрема про робочий візит делегації Європейського суду з прав людини на чолі з головою Суду – Маттіасом ГІЙОМАРОМ, з перших вуст від керівництва Верховного Суду дізналися про сучасні виклики судової реформи в умовах воєнного стану.
Цю вишукану барочну споруду (спочатку – двоповерхову) зводили коштом Києво-Печерської лаври як свого роду елітний готель для найбагатших та найповажніших паломників. Палац споруджений у 1756 р. для членів імператорської родини, які приїжджали в Києво-Печерську Лавру на молебні, та для вищого духовенства. Автори неймовірного проекту Йоган Шедель та Петро Неєлов. Безпосередньо керував будівництвом Степан Ковнір, який вніс у композицію та оформлення будівлі елементи української народної архітектури. Кловський палац розташований у історичній місцевості Клов (звідси і назва), що належала Києво-Печерській лаврі. Площа Кловського палацу складає 3.200 м2. Деякий час (з 1811 до 1857 рр.) тут розташовувалася Перша київська гімназія. В ній викладали видатні українські історики Максим Берлінський та Микола Костомаров, навчався києвознавець Микола Закревський. Господарі палацу змінювали один одного. 1981 р. його передали Музеєві історії Києва. А тепер тут розташовано Верховний суд України.
Знайомство з будівлею розпочалося з вестибюля, де можна побачити медальйони із зображенням будівлі в різні історичні епохи, на стелі можна побачити пейзажі з порами року. На першому поверсі розміщується зала для конференцій, де стіни прикрашені голубами — символами миру і снопами пшениці. Привертає увагу відвідувачів і умеблювання палацу, яке відтворює стиль бароко, усі меблі були створені київською меблевою фабрикою в стилі середини XVIII століття, а в оздобленні інтер’єрів були використані українські будівельні матеріали. На другий поверх будівлі ведуть вишукані парадні сходи, які називають також Сходи Чесноти, які охороняють мармурові скульптури символі, пов’язані з правосуддям. Парадну стелю другого поверху прикрашає традиційна ліпнина, а також зображення Віри, Надії та Милосердя. Зала Пленумів Верховного Суду, розрахована на 220 місць. Стіни приміщення прикрашені українською державною символікою різних часів, починаючи від правління Ярослава Мудрого і закінчуючи часами відновлення української Незалежності.
Верховний Суд здійснює виконання функцій найвищого судового органу в системі судоустрою України, результатом діяльності якого є забезпечення сталості та єдності судової практики в порядок та спосіб, визначені процесуальними законами, виконання міжнародно-правових зобов'язань України у сфері судового захисту прав і законних інтересів особи, утвердження принципу верховенства права, справедливого і неупередженого правосуддя в державі відповідно до європейських стандартів. Суд було створено 9 листопада 2017 року, саме тоді здійснено державну реєстрацію Вищої національної судової інституції, як юридичної особи, а постановою Пленуму Верховного Суду від 30 листопада 2017 року № 2 «Про визначення дня початку роботи Верховного Суду» днем початку роботи Верховного Суду визначено 15 грудня 2017 року. З.У. «Про Державний бюджет України на 2026 рік» Верховний Суд визначено головним розпорядником бюджетних коштів за Верховним Судом». Кодом програмної класифікації 0551010 «Здійснення правосуддя Відповідно до пункту 5 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» З.У. «Про судоустрій і статус суддів» Верховний Суд створюється на матеріально-технічній базі Верховного Суду України, Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, Вищого господарського суду України, Вищого адміністративного суду України.
Відповідно до чч.6 і 7 ст.19 З.У. «Про судоустрій і статус суддів» кількість суддів у суді (крім Верховного Суду) визначає Вища рада правосуддя з урахуванням консультативного висновку Державної судової адміністрації України, судового навантаження та в межах видатків, визначених у Державному бюджеті України на утримання судів та оплату праці суддів. До складу Верховного Суду входять судді, кількість яких визначає Вища рада правосуддя з урахуванням консультативного висновку Пленуму Верховного Суду. Максимальна кількість суддів Верховного Суду не може перевищувати 200 суддів. Станом на квітень 2026 року штатом Верховного Суду передбачено 196 посад суддів, з них 146 діючих і 50 – вакантних. Касаційний адміністративний суд передбачає 56 посад суддів, наразі призначено 43 судді, 13 посад залишаються вакантними; Касаційний господарський суд передбачає 45 посад суддів, наразі призначено 37 суддів, 8 посад вакантні; Касаційний кримінальний суд передбачає 42 посади суддів, призначено 29 суддів, 13 залишаються вакантними; Касаційний цивільний суд передбачає 53 посади суддів, призначено 37 суддів, 16 посад залишаються вакантними. Суд складається з Великої Палати та чотирьох касаційних судів: адміністративного, господарського, кримінального та цивільного. Верховний Суд очолює Голова Верховного Суду, якого обирає на посаду та звільняє з посади шляхом таємного голосування Пленум Верховного Суду з числа суддів Верховного Суду строком на чотири роки з правом обіймати посаду Голови Верховного Суду не більше двох строків поспіль. Голови касаційних судів також обираються строком на чотири роки з правом обіймати посаду голови такого касаційного суду не більше двох строків поспіль. У структурі касаційних судів діють відповідні спеціалізовані палати. Так, наприклад у складі Касаційного кримінального суду (ККС) Верховного Суду функціонують три судові палати. Вони спеціалізуються на розгляді окремих категорій кримінальних проваджень, а також діє об'єднана палата для забезпечення єдності судової практики. Велика Палата Верховного Суду – постійно діючий колегіальний орган Верховного Суду, який формується шляхом обрання до її складу по п'ять суддів від кожного касаційного суду у складі ВС. Голова Верховного Суду входить до складу Великої Палати за посадою. При цьому суддя, обраний до Великої Палати, а також Голова Верховного Суду не здійснюють правосуддя у відповідному касаційному суді. Суддя (крім Голови Верховного Суду) здійснює повноваження судді Великої Палати протягом трьох років, але не більше двох строків поспіль. Велика палата складається з 21 судді. Протягом 2025 року Велика Палата розглянула 1032 справи. Загалом, у 2025 році на розгляд Верховного Суду надійшло 93 тисячі справ і матеріалів. Всього ж на розгляді у судах усіх інстанцій та юрисдикцій на перебувало 5 млн 800 тис. справ, з яких було розглянуто 4 млн 600 тис.
13 лютого 2026 року у Верховному Суді відбулося відкриття Судового року. Уперше проведе засідання Пленуму у такому форматі, традиційна для європейських країн подія, присвячене підбиттю підсумків діяльності судової системи, визначенню її стратегічних орієнтирів та обговоренню актуальних викликів правосуддя. Під час засідання Станіслав КРАВЧЕНКО – Голова Верховного Суду, представив комплексний огляд стану здійснення правосуддя в Україні та окреслив ключові пріоритети розвитку судової системи на найближче майбутнє. Окрему увагу було приділено підсумкам діяльності Великої Палати Верховного Суду у 2025 році. До участі у відкритті Судового року були запрошені представники органів державної влади та суддівського врядування. Зокрема, Заступник Керівника Офісу Президента України Ірина МУДРА; Голова Комітету Верховної Ради України з питань правової політики Денис МАСЛОВ; в. о. Голови Конституційного Суду України Олександр ПЕТРИШИН; заступник Голови Вищої ради правосуддя Оксана КВАША; Голова Вищої кваліфікаційної комісії суддів України Андрій ПАСІЧНИК; Голова Ради суддів України Богдан МОНІЧ; Голова Державної судової адміністрації України Максим ПАМПУРА. Голова Верховного Суду відзначив, що «з кожним роком у тисячах справ, які розглядаються колегіями, палатами, об’єднаними палатами Верховного Суду, формулюються висновки, які стають остаточними орієнтирами для судів і застосовуються у відповідних справах. Минулого року Верховний Суд у справах, розглянутих Великою Палатою та касаційними судами, сформулював низку важливих правових висновків, які суттєво впливають на розвиток національної судової практики та зміцнення правової визначеності. Велика Палата Верховного Суду у своїх рішеннях окреслила низку принципових правових позицій, спрямованих на забезпечення єдності судової практики. Вони стосуються, зокрема, правового режиму земель оборони, які розташовані в межах прикордонної смуги, умов відшкодування шкоди, завданої певними діями працівників патрульної поліції, належних способів захисту прав АТ «Укрзалізниця» у земельних спорах, а також розпорядження майном політичних партій не для здійснення статутних завдань. У практиці касаційних судів сформовано підходи щодо захисту соціальних прав військовослужбовців та колишніх працівників поліції, застосування податкового законодавства в умовах воєнного стану, правових наслідків перебування майна на тимчасово окупованих територіях, оскарження рішень органів державного регулювання, захисту прав учасників корпоративних відносин і добросовісних набувачів, визначення меж критики в медіа стосовно публічних осіб, а також встановлення меж кримінальної відповідальності за колабораційну діяльність та ухилення від мобілізації».
Станіслав КРАВЧЕНКО – Голова Верховного Суду , при зустрічі із студентами, розповів про інституцію та виклики часу які стоять перед Верховним Судом та взагалі судовою системою. Безумовно сучасні виклики судової реформи в Україні зосереджені на забезпеченні правосуддя в умовах воєнного стану, очищенні суддівського корпусу (доброчесність), подоланні кадрового голоду та цифровізації процесів. Ключовими завданнями залишаються модернізація інститутів адвокатури/прокуратури та приведення системи до європейських стандартів для інтеграції в ЄС. «Судова влада України вже понад десятиліття перебуває у стані перманентної реформи. Для пересічного громадянина це слово стало синонімом нескінченних перевірок, гучних корупційних скандалів та хронічного дефіциту кадрів. Проте за лаштунками політичних дискусій – щоденна робота тисяч суддів, які в умовах повномасштабної війни розглядають сотні тисяч справ: від воєнних злочинів та спорів із державою до розлучень. Які питання сьогодні необхідно вирішувати, перш за все кадрові». Судова реформа розпочата у далекому 2016 році продовжується. Упродовж 2025 року Вища рада правосуддя ухвалила рішення щодо звільнення 226 суддів. Упродовж першого кварталу 2026 року Вища рада правосуддя ухвалила рішення про звільнення 41 судді. Загалом за даними Вищої кваліфікаційної комісії суддів, у судовій системі станом на 20 січня 2025 року вакантними залишалися близько 2060 суддівських крісел (або мантій). Як результат – у судах залежно від спеціалізації та інстанції нестача суддів становить від 20% до 60%, а то й більше. Вища рада правосуддя протягом трьох місяців 2026 року ухвалила рішення про внесення Президентові України подання про призначення 47 кандидатів на посади суддів, з них: до місцевих загальних судів – 9 суддів; до апеляційних загальних судів – 31 суддю; до апеляційних господарських судів – 4 суддів; до апеляційних адміністративних судів – 3 суддів. Варто вказати, що з початку 2026 року Президент України Володимир Зеленський підтримав подання ВРП про призначення 36 суддів до апеляційних та місцевих судів. І вже наступного дня, після екскурсії, 21 квітня 2026 року, за участі Президента України Володимира Зеленського відбулася урочиста церемонія складення присяги суддями, вперше призначеними на посаду. Присягу склали 22 судді: 3 – загальних місцевих судів, 2 – місцевих господарських судів, 5 – апеляційних судів, 8 – апеляційних господарських судів, 4 – апеляційних адміністративних судів, які були призначені на посади указами Президента України за результатами оголошених ВККСУ конкурсів. Поповнення штату на 20-40 суддів на фоні дефіциту у понад як 2 000 вакантних посад виглядає як «крапля в морі» або ситуативне вирішення критичних точок, яке не здатне системно змінити ситуацію. По-друге, «я довгий час виділяв питання якісного законодавства, бо дуже часто коментують судові рішення, навіть не задумуючись, що суд процитував норму закону. Навіть за останні кілька місяців у нас чимало прикладів, коли у Верховному Суді констатується позиція закону, а її починають критикувати. Тоді вже питання до парламенту, якщо закон не подобається. Наступний напрям – питання суддівської незалежності, про яку в нас багато говорять. Це дуже важливий момент, бо немає незалежної судової системи – немає демократії. Істина очевидна. Але часто її по-своєму трактують: коли мова про незалежність, ми постійно кажемо про механізми притягнення до відповідальності, про складні процедури призначення, про покарання й таке інше. І до чого це веде? Очевидно, це треба змінювати».
Українське правосуддя на межі можливостей, звіт CEPEJ дає нам можливість побачити цифри першого року війни. Головна проблема, яку фіксує звіт, - це критичний розрив між наявним ресурсом та обсягом завдань. За даними CEPEJ, у країнах Ради Європи середнє навантаження на суддю значно нижче, ніж в Україні. Так, у Європі на 100 тис. жителів припадало в середньому 22 судді, 12 прокурорів і 180 адвокатів, тоді як в Україні цей показник становив лише 11,8 суддів. В Україні суди розглядають понад 3-4 млн справ щорічно, з яких значна частина – цивільні та господарські. У країнах ЄС, таких як Німеччина, Франція, Нідерланди, Скандинавські країни, навантаження на одного суддю в першій інстанції в 2-4 рази нижче завдяки розвиненій системі ADR (альтернативного вирішення спорів) та адміністративних процедур. Найбільш показовим є розрив у двох категоріях: аліментних та господарських (комерційних) справах. Саме вони складають значну частку навантаження українських судів, тоді як у країнах ЄС їхня частка мінімальна. У Німеччині (Unterhaltsvorschuss), Франції, Швеції, Норвегії та Фінляндії аліменти часто стягуються автоматично через податкову службу або органи соціального забезпечення. Батько-боржник сплачує кошти безпосередньо державі, яка потім виплачує їх дитині. Судовий розгляд потрібен лише у виняткових спірних випадках. У більшості країн ЄС перед зверненням до суду обов’язкова досудова медіація у сімейних справах, а аліменти визначаються за чіткими таблицями, що мінімізує спори щодо розміру. Крім того, більшість бізнес-спорів щодо контрактів, або корпоративних конфліктів вирішуються в арбітражних інституціях (ICC, LCIA, SCC, VIAC). У Німеччині, Франції та Нідерландах до 70-80 % комерційних спорів ідуть в арбітраж, а не в державні суди. Також, бізнес-культура ЄС передбачає чіткі контракти та добровільне виконання. Рівень судових спорів між компаніями значно нижчий.
Студенти правники мали можливість особисто познайомитися з Олександром МАРЧУКОМ – Головою Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду, який був обраний на цю посаду зборами суддів 19 червня 2023 року строком на чотири роки. «Війна поставила перед судовою системою і законодавцем нові виклики. При цьому будь-які зміни до чинного законодавства позначаються на судовій практиці. Система кримінальної юстиції на четвертому році війни безперервно функціонує, готова приймати виклики та достойно долати перешкоди об’єднаними зусиллями судової спільноти, органів системи правосуддя і міжнародних партнерів України». Щоденна робота судді як очільника суду полягає, зокрема, у здійсненні правосуддя та забезпеченні єдності судової практики, проведенні щотижневих оперативних нарад суддів з метою обговорення актуальних питань судової практики та організації роботи суду, надання методичної допомоги судам першої та апеляційної інстанцій, підготовки оглядів судової практики і в представництві суду у взаємодії з іншими судами, органами державної влади, установами й організаціями. Паралельно із виконанням касаційним судом основних функцій з перегляду судових рішень попередніх інстанцій у касаційному порядку та забезпечення сталості і єдності судової практики, організовуємо комплексну взаємодію та щоденну координацію роботи суддів Касаційного кримінального суду, оскільки вони беруть участь у різного роду професійних, тематичних заходах, що потребує неабиякого часу, уваги та відповідної підготовки. З-посеред тенденцій у судовій практиці можна виділити декілька. Йдеться про збільшення кількості кримінальних проваджень, що розглядаються за процедурою in absentia – за відсутності підозрюваного або обвинуваченого, зокрема, у справах про воєнні злочини. Разом з цим зростає кількість справ про злочини проти основ національної безпеки України, про корупційні кримінальні правопорушення та військові кримінальні правопорушення. У цьому контексті хочу сказати, що проєктом Закону України щодо внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (реєстр. № 10301 від 29 листопада 2023 року) пропонується передбачити у статті 18 чинного Закону норми про спеціалізацію суддів зі здійснення кримінального провадження у справах про військові кримінальні правопорушення, кримінальні правопорушення проти миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку в місцевих загальних та апеляційних судах, а також про порядок обрання суддів цієї спеціалізації. Указаний законопроєкт перебуває на розгляді парламенту. Крім того, ВС виступає за відновлення інституту військових судів. З року в рік дані статистики трохи змінюються, однак по категоріях вони сталі. Протягом 2023 року в касаційному порядку переглянуто судові рішення у кримінальних провадженнях за розділами Особливої частини Кримінального кодексу України (далі – КК): проти власності – стосовно 627 осіб або 25,8 % від загальної кількості осіб, щодо яких переглянуто судові рішення; проти життя та здоров’я особи – 492 або 20,3 %; проти безпеки руху та експлуатації транспорту – 334 або 13,8 %; у сфері обігу наркотичних засобів – 247 або 10,2 %; у сфері службової та професійної діяльності – 220 або 9,1 %; інші види кримінальних правопорушень – 509 або 20,8 %. Однак, за інформацією, розміщеною на сайті Офісу Генпрокурора, вже зареєстровано понад 124 тис. злочинів агресії та воєнних злочинів, а також понад 16 тис. злочинів проти національної безпеки, з яких у суди надійшло вже близько 20 тис. таких справ. Поряд із кримінальними правопорушеннями, розгляд яких є традиційним для судової системи України, суди почали розглядати справи щодо кримінальних правопорушень, відповідальність за вчинення яких передбачена розділами І «Злочини проти основ національної безпеки України», XIX «Кримінальні правопорушення проти встановленого порядку несення військової служби (військові кримінальні правопорушення)», ХХ «Кримінальні правопорушення проти миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку» Особливої частини КК. Серед них такі кримінальні правопорушення, як посягання на територіальну цілісність і недоторканність України (стаття 110), державна зрада (стаття 111), колабораційна діяльність (стаття 111-1), виправдовування, визнання правомірною, заперечення збройної агресії російської федерації проти України, глорифікація її учасників (стаття 436-2 КК), порушення законів та звичаїв війни (стаття 438 КК) тощо. Касаційний кримінальний суд здійснює постійний моніторинг надходження і розгляду судами першої та апеляційної інстанцій кримінальних проваджень про вчинення кримінальних правопорушень зазначеної категорії, орієнтує суди на забезпечення першочергового розгляду таких кримінальних проваджень, відбувається поступове формування судової практики. Разом із цим за період дії правового режиму воєнного стану до кримінального закону та кримінального процесуального закону були внесені зміни 49 разів (24 рази – до КК та 25 разів – до Кримінального процесуального кодексу України (далі – КПК). І це тільки станом на лютий 2024 року. Це вимагає від суддів тримати руку на пульсі та оперативно й ефективно адаптовувати судову практику до законодавчих змін».
Протягом 2025 року до Касаційного кримінального суду на розгляд надійшло 7 544 процесуальних звернень і кримінальних проваджень (справ). Із них: касаційних скарг на судові рішення суду першої або апеляційної інстанції – 5 700 (76 %); подань, клопотань про направлення кримінального провадження (справи) з одного суду до іншого – 1 583 (21 %); заяв про перегляд судових рішень за нововиявленими або виключними обставинами – 113 (1 %); процесуальних звернень у справах про адміністративні правопорушення – 148 (2 %). Розглянуто 7 321 процесуальне звернення і кримінальних провадження (справ). Кожне шосте процесуальне звернення (1 150) повернуто або визнано таким, що не підлягає розгляду з урахуванням вимог статті 383 Кримінально-процесуального кодексу України 1960 року. Постановлено 2 479 (34 %) ухвал про відмову у відкритті касаційного провадження (кожне третє з розглянутих процесуальних звернень). Кожне четверте процесуальне звернення (від загальної кількості тих, що перебували на розгляді) залишено без руху і встановлено необхідний строк для усунення недоліків (1 993). Відкрито касаційне провадження у 2 490 касаційних скаргах (35 % від тих, що перебували на розгляді). У 2025 році за касаційними скаргами на судові рішення розглянуто по суті та здійснено перегляд рішень суду першої або апеляційної інстанції у 2 011 кримінальних провадженнях (справах) стосовно 2 114 осіб. Закрито касаційне провадження відповідно до положень статті 432 Кримінального процесуального кодексу України у 117 касаційних скаргах. За результатами касаційного розгляду у задоволенні скарги відмовлено та судове рішення залишено без зміни у 1 114 кримінальних провадженнях (справах) стосовно 1 151 особи (55 % від загальної кількості переглянутих у касаційному порядку судових рішень). Касаційну скаргу задоволено та судове рішення скасовано у 678 кримінальних провадженнях стосовно 744 осіб (34 %). Змінено судове рішення у 219 кримінальних провадженнях стосовно 219 осіб (11 %). За результатами касаційного перегляду судових рішень звільнено з-під варти 30 осіб. Стосовно 170 осіб перевірено ухвалені загальними судами виправдувальні вироки у кримінальних провадженнях. За результатами касаційного розгляду виправдувальні вироки залишено без зміни стосовно 87 осіб (51 % від переглянутих виправдувальних вироків). Стосовно 83 осіб судові рішення скасовано із призначенням нового розгляду (49 %). Перевірено вироки щодо 29 осіб, засуджених до довічного позбавлення волі, у тому числі за державну зраду, умисне вбивство за обтяжуючих обставин, згвалтування, терористичний акт. За результатами касаційного розгляду вирок залишено без зміни стосовно 26 осіб; щодо 3 осіб вирок змінено та пом’якшено покарання на позбавлення волі. Протягом 2025 року за результатами розгляду процесуальних звернень і кримінальних проваджень (справ) суддями Касаційного кримінального суду усього ухвалено 13 883 судових рішення.
З метою оперативного вирішення поточних питань роботи суду в Касаційному кримінальному суді щотижнево проводяться наради суддів, здійснюється узагальнення пропозицій і напрацювання рекомендацій щодо покращення доступу громадян до правосуддя та забезпечення ефективного розгляду судових справ. Працівники секретаріату ККС на періодичній та ротаційній основі проходять, у тому числі, дистанційне підвищення кваліфікації за різними напрямами. Окремі судді Касаційного кримінального суді продовжують викладати у Національній школі суддів України. Також судді беруть участь у вебінарах, зустрічах та заходах онлайн. Задля ефективної комунікації та забезпечення відеоконференцзв’язку застосовуються сучасні інформаційно-комунікаційні технології. На період дії правого режиму воєнного стану у Касаційному кримінальному суді в силу наявних можливостей та у відповідності до вимог законодавства здійснюються додаткові заходи для забезпечення безпеки учасників судового процесу та інших відвідувачів.
Юрій ХІМʼЯК – заступник керівника апарату Верховного Суду, керівник секретаріату Касаційного кримінального суду розповів про особливості роботи апарату Верховного Суду. Відповідно до статті 156 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» організаційне забезпечення діяльності Верховного Суду здійснюється апаратом Верховного Суду. Положення про апарат, структура і штатний розпис апарату Верховного Суду затверджуються Пленумом Верховного Суду за поданням Голови Верховного Суду. Апарат Верховного Суду очолює керівник апарату. Заступники керівника апарату Верховного Суду очолюють структурні підрозділи апарату Верховного Суду, які здійснюють організаційне забезпечення діяльності касаційних судів. Керівник апарату Верховного Суду представляє Верховний Суд як юридичну особу. До складу Апарату входять структурні підрозділи: департаменти, управління, відділи, відділи у складі управлінь, канцелярії, сектори, служби, інші структурні підрозділи, передбачені законодавством. Окремі структурні підрозділи Апарату утворюються для вирішення питань організаційного забезпечення діяльності відповідних касаційних судів та Великої Палати Верховного Суду (секретаріати). Структура і штатний розпис Апарату затверджуються Пленумом за поданням Голови Верховного Суду в межах видатків на утримання Верховного Суду, передбачених у Державному бюджеті України на відповідний рік. Керівництво роботою Апарату здійснює його керівник. Керівник Апарату має першого заступника та заступників. Заступники керівника Апарату очолюють структурні підрозділи Апарату, які здійснюють організаційне забезпечення діяльності касаційних судів (секретаріати). Керівник Апарату та перший заступник керівника Апарату призначаються на посаду та звільняються з посади за погодженням Голови Верховного Суду Головою Державної судової адміністрації України (далі – Голова ДСАУ). Заступники керівника Апарату – керівники секретаріатів касаційних судів призначаються на посади та звільняються з посад за погодженням голови відповідного касаційного суду Головою ДСАУ. Правовий статус працівників Апарату визначається законами України «Про державну службу», «Про судоустрій і статус суддів», Кодексом законів про працю України. Правовий статус та умови діяльності помічників суддів Верховного Суду визначаються Законом України «Про судоустрій і статус суддів» та Положенням про помічника судді, що затверджується Радою суддів України. На відповідних працівників Апарату поширюється дія антикорупційного законодавства. Апарат виконує такі функції: у сфері методичного, аналітичного та правового забезпечення: організовує виконання наказів і розпоряджень Голови Верховного Суду, його заступника, голів відповідних касаційних судів та їх заступників; наказів і розпоряджень керівника Апарату, його першого заступника та заступників керівника Апарату – керівників секретаріатів касаційних судів, службових доручень Секретаря Великої Палати Верховного Суду, секретарів судових палат касаційних судів, секретаря Пленуму, рішень Пленуму та зборів суддів касаційних судів; бере участь у підготовці проектів звернень до Конституційного Суду України щодо конституційності законів, інших правових актів, а також щодо офіційного тлумачення Конституції України; здійснює нормативно-правову експертизу документів, готує висновки (проекти) щодо проектів законодавчих актів, які стосуються судоустрою, статусу суддів, судочинства, виконання судових рішень та інших питань, пов’язаних із функціонуванням системи судоустрою, і передає їх на розгляд відповідних посадових осіб Верховного Суду; здійснює ведення претензійно-позовної роботи, представництво Верховного Суду в судах та в інших органах державної влади у межах компетенції тощо; у сфері документального забезпечення: веде протоколи, фіксує технічними засобами судові засідання та засідання Пленуму, зборів суддів касаційних судів, нарад, прес-конференцій та інших заходів; належно організовує роботу з документами, правильність їх оформлення та своєчасність проходження, приймання і експедиційну обробку; аналізує, опрацьовує та доставляє кореспонденцію адресатам – суддям та працівникам Апарату; впроваджує сучасні технології організації роботи з документами, в тому числі і з обмеженим доступом; здійснює тиражування матеріалів і документів, пов’язаних із діяльністю Верховного Суду; здійснює розсилку в установленому порядку рішень Верховного Суду, а також судових повідомлень та викликів, тощо; у сфері інформаційно-технічного забезпечення: забезпечує функціонування у Верховному Суді Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи; забезпечує автоматизоване визначення судді або колегії суддів для розгляду конкретної судової справи; формує бібліотечно-інформаційні ресурси Верховного Суду, тощо; у сфері фінансового, кадрового, матеріально-технічного та соціально-побутового забезпечення: здійснює фінансування діяльності Верховного Суду та його Апарату відповідно до видатків Державного бюджету України, передбачених кошторисом витрат на забезпечення здійснення повноважень Верховного Суду; готує пропозиції щодо обсягів фінансування Верховного Суду для подання на розгляд Кабінету Міністрів України (за потреби – Вищої ради правосуддя), прогнозує наслідки внесення змін і доповнень до нормативно-правових актів із цих питань; розробляє пропозиції до проекту структури, штатного розпису Апарату та кошторису витрат на утримання Верховного Суду, а також щодо внесення змін до них; організовує та веде особові справи суддів у порядку, визначеному ДСАУ за погодженням із Радою суддів України. Також виконує і інші функції, зокрема: інформаційно-комунікаційну; у сфері міжнародно-правового співробітництва; в інших сферах діяльності Верховного Суду. Всього в Апараті Верховного Суду діють 47 підрозділів (управління, департаменти та служби їх відділи і сектори, секретаріати: касаційних судів) які нараховують 1237 посадовців та службовців.
